Год кончается обычно
Для меня, как и для всех.
Озабочены все лица,
Каждый верит в свой успех.
На стене сорви листочек
Ты, последний раз в году.
Новый год нам не отсрочить,
Все часы вперёд идут.
Припев:
Собрались, Христу кто верен,
Поспешили все сюда.
Здесь для всех открыты двери,
Здесь возносится хвала.
Мы все славим Христа в песнях,
И возносим всю хвалу.
Бог Великий, Бог Чудесный,
Ему Слава, Одному.
Воспоём и возликуем,
Он свершил Свои дела.
На кресте горы Голгофы
Кровь пролита им была.
Слава! Слава! Аллилуйя!
Ему Слава! Ему честь!
Выше голос вознесу я:
«Бог, Ты снами! Бог, Ты здесь!»
Год кончается обычно
Для меня, как и для всех.
Пусть же чудо здесь свершиться,
Будет радость, будет смех.
Днём последним подытожим
Все дела в этом году.
Заходи ты к нам, прохожий,
Нету места здесь стыду.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
