На улицу вышел дровишки колоть,
Отец, возвратившись с работы.
Так медленно, долго, то дело идёт.
Зима же совсем недалёко.
Уставши, присел отдохнуть на пенёк,
Стоящий напротив окошка.
Протёр пот со лба, как идёт паренёк,
Сын старший, а имя Алёшка.
Алёша топорик забрал у отца,
Принявшись за дело с охотой.
Лишь щепки летят, да дровишек гора,
Растёт и растёт за работой.
Другие детишки смотрели в окно,
Светланка, Любашка, Надюшка.
«Устал наш папаня! А, мы то, на что?
Пойдем-ка поможем подружки!»
Ботинки на ноги, на плечи пальто,
Все трое на улицу мигом.
А в след им кричат: «Эй, сестрёнки, вы что?»
Веруся с Петюней за книгой.
Книжонку на стол, две головки в окно.
Без слов всё понятно им стало.
Одежду в охапку, на помощь бегом,
Лишь Анечка дома осталась.
Хотела в окно заглянуть. Высоко.
Тогда собралась как умела.
Взяв правый ботинок, одела его,
На левую ногу не смело.
В пальто застегнулась наперекосяк,
Напялив шапчонку на косы.
И тоже на двор, детвору догонять,
А там все дровишки уж носят.
Алёша смеясь, над Анюткой сказал:
« Хорош арлекин на подмогу!»
Но папа ему помолчать приказал:
«Сынок, ты Анютку не трогай!»
Вот так , кто-то колет, а кто-то кладёт.
Дровишки ложатся рядами.
Наполнился скоро большой дровничок
Все вместе совсем не устали.
--------------------------------------
Работе конец, вся большая семья,
За стол собралась подкрепиться.
А мама уже наливает борща:
«Прошу потеснее садиться!»
Шумят ребятишки: «Нам будет тепло!
Сибирский мороз нам не страшен!»
А папа подумал: «Дружить хорошо!
А всё остальное не важно!»
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Спасибо огромное за ваше стихотворение! Я читала со слезами на глазах, очень сердце мое тронуло! Пишите еще, не закапывайте свой талант! Благословений!!
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
